Батарейка «Energizer» просто відпочиває порівняно з нею. Як і GPS-навігатор. Встежити за її активністю і місцем перебування такому пристрою не під силу. 10 найцікавіших фактів із життя прес-секретаря курорту «Буковель», красуні, активістки і неймовірно позитивної дівчини Оксани Островської.
Універсальний солдат. Починала колись з того, що продавала стартові пакети Life. Потім була журналістом та фотографом у газеті «Коломийські вісти». До речі, потрапила туди через свою любов до кулінарії. Коли сиділа в декреті, багато готувала. У мене всі друзі снідали, обідали і вечеряли. Навіть жартували: «Йдемо в ресторан до Островської». Тож порадили вести в газеті кулінарну рубрику. Однак враховуючи те, що такої колонки не передбачалося взагалі, мені запропонували написати щось інше. Моя перша стаття була про фестиваль писанкарства. Ну, а далі закрутилося: соціальні проекти, дитячі, політика… І ось тепер я прес-секретар курорту «Буковель» та Олександра і Віктора Шевченків.
Завжди в русі. Я ніколи не зупиняюся. Адже впевнена, що рух – це життя. У мене немає робочого графіка, до прикладу, там я з 8-ї до 8-ї. Постійно працюю, і це тримає мене в тонусі. Завжди сплю з увімкненим телефоном. Мало що може трапитися, треба, як то кажуть, тримати руку на пульсі. Коли мене питають: «Який твій відпочинок?», я відповідаю: «Насичений». Хтось розумний колись сказав: «Зроби хобі своєю роботою і відпочиватимеш все життя». Я так і зробила.
Соцмережі – це стиль життя. Всі говорять, що наше життя перетворилося на віртуальне, соціальні мережі – це зло. Зовсім ні. Навпаки, це великий стимул, аби жити цікаво. Практично всі мої віртуальні друзі є реальними. І завдяки соцмережам я маю можливість приділяти їм більше уваги та спілкуватися з усіма щодня. Крім того, оскільки я дуже емоційна людина, мені хочеться поділитися своїми враженнями вже і негайно. Сподобалася якась книжка, фільм, послуга – хочеться, аби про це дізналися мої друзі. Тож основна мета соцмереж – поділитися чимось корисним. Обмін інформацією зараз дуже актуальний.
Енергію дають емоції. Моєї енергії вистачить на десятьох, це факт. І її дають мені люди. Я дуже багато спілкуюся і отримую від цього величезний позитивний заряд. Плюс – відчуття результату. Коли бачу, що моя робота немарна, що я досягнула своєї мети, це ще один енергетичний поштовх рухатися далі. Є результат – є бажання зробити щось більше Крім того, енергію дають емоції. Випила смачнезної кави – і все, мене розриває, хочеться гори звернути. Сподобалася велопрогулянка – те саме. Ось на таких емоціях я живу і працюю.
Ні – системності. В моєму житті системності дуже мало. Швидше хаотичний рух. Щодня дуже багато подій, які змінюються. В роботі ніколи не живу сьогоднішнім днем. Не шкодую часу та сил, аби інвестувати їх у добрі справи, навіть якщо це малознайома людина. Адже ефект бумеранга ніхто не скасовував. Іноді можу зробити щось таке, що всім здається безглуздим. Але згодом я таки отримую корисні для мене дивіденди. У мене неймовірно широке коло знайомих, тому коли мені потрібна допомога, завжди складається пазл, до кого звернутися.
Спорт – це здоров’я. Пригадую, після народження дитини мала проблеми із серцем. Багато хворіла, ходила до лікарів. Однак у житті стався момент, коли довелося подбати про себе і донечку самій. І я дала собі установку – я здорова. Можливо, це зі сфери фантастики, але через рік УЗД показало – серце працює на всі сто. Зараз я практично повністю відмовилася від послуг таксі по місту. Дуже багато ходжу пішки. Щоб не бути голослівною, це близько 8-10 тисяч кроків щодня, що можна прирівняти до 10 кілометрів. У моєму житті і в роботі багато спорту – плаваю, бігаю, ходжу в гори, піднімаюся по схилах, катаюся на лижах.
Подорож – це окреме життя. Кожна подорож – різна. Саме під час них до мене приходить натхнення і нові ідеї. Особливо у подорожах за кордон. А потім починаю втілювати їх в Україні. Чому ні? Набралася нових вражень, і хочеться зробити так, щоб у нас було ще краще. Подорожі дають стимул працювати. Крім того, зміна обстановки змінює і тебе саму, наповнюючи наснагою на нові звершення.
Ніколи не одягаю маску. Ну, хіба це Новий рік, карнавал чи тематична вечірка. Моя основа – це позитив, сміх. Я люблю сміятися, розважатися, але коли потрібно, я серйозна і відповідальна. Однак навіть на роботі вмію жартувати. У мене немає рамок, дрес-коду в одязі чи спілкуванні. Я така, якою я є. Якщо хтось мене не сприймає, значить, це не моя людина і нам не по дорозі. Але в роботі я дотримуюся професійної лінії. Коли потрібно спілкуватися з людиною, працювати, я можу свої принципи відсунути на другий план, оскільки це робота.
Я шалено божевільна. Було безліч божевільних вчинків, про які я ніколи не шкодую. Взяти хоча б мою ідею проїхатися на лижах в купальнику! Роздягнутися на морозі – це ще півбіди. Але от спуститися зі схилу, коли сніг дзьобає тобі ноги і є можливість добряче травмуватися… Адже якщо впасти голим тілом на сніг, шкіру можна здерти до кісток. І подібних чудасій у моєму житті багато. Вірю, що маю дуже сильного ангела-охоронця, тому всі мої божевілля завершуються позитивно.
Я постійно мрію. Навіть мої мрії – і ті непостійні. Я мрію щогодини і щодня. І знаю, що коли мріяти щиро, все здійснюється. Ось приклад. Минулого Нового року я бажала на цей рік багато подорожей. І результат не змусив себе чекати. Цього року в своїй хаті я випадковий гість. А от бажання незмінні: щасливо жити і щоб рідні були здорові. А ще – аби моя життєва формула не зрадила: робити те, що люблю, і любити те, що роблю.
Лариса Фреїшин
