Українська акторка, театру, кіно й дубляжу Наталка Денисенко поділилася з Like особистими роздумами про любов, закоханість. У анкеті вона згадує свої найромантичніші побачення, шкільні валентинки, віру в споріднені душі та пояснює, чому для неї 14 лютого — це завжди свято.
14 лютого для вас — це свято чи просто дата?
Для мене це свято, тому що, напевно, в житті найважливішим є любов. Я не маю на увазі лише стосунки між чоловіком і жінкою, а загалом — як глобальне поняття: любов у принципі найважливіша у світі. Тому коли є День закоханих — день, присвячений цьому почуттю, я його завжди відзначаю. Навіть коли після університету жила сама й не була у стосунках, 14 лютого все одно святкувала. Якщо я була одна, то проводила цей день із собою: йшла в СПА, на масаж, робила собі маленький подарунок. Тому для мене це справді особливий день.
Бути закоханим — це?
Напевно, не знаю чому, але мені хочеться сказати, що коли ти закоханий, у тебе затуманений розум. Ти дуже багато на що закриваєш очі або, навпаки, дивишся в якийсь один бік і літаєш десь у своїх фантазіях. Це відчуття ейфорії, така певна хімія, тому що все-таки закоханість — це не є справжня любов. Але закоханість — це класне почуття. Мені здається, що одне з найкращих. Це як різні стимулятори: коли ми з’їдаємо щось солодке, у нас піднімається дофамін. Мені здається, що цей гормональний процес закоханості — один з найнеймовірніших для людського організму.
Кохання для вас сьогодні — це?
Для мене, напевно, це прийняття. Прийняття і вміння знаходити компроміс. Дуже багато різних аспектів у любові. Закоханість — це все дуже просто, а справжнє кохання — це більш глибинний процес, у якому поєднуються різні, навіть якісь неприємні моменти, коли треба переступати через себе з іншою, теж зовсім іншою, не такою, як ти, людиною.
Любов починається з…?
Теж з прийняття, з довіри. Але найперше — напевно, з прийняття. Тому що коли ти до кінця не можеш прийняти людину такою, яка вона є, то стосунки ніяк не будуть складатися.
Ваша мова любові — слова чи дії?
У мене все. Мені треба мільйон тисяч слів, що мене кохають, і я маю сама це сказати багато разів. І дії, звичайно, тому що говорити можна багато чого, але якщо на практиці цього немає, то про які істинні почуття може бути мова. Звичайно, якщо обирати — слова чи дії, то краще дії без слів. Але і те, і те для мене важливо.
Чи вірите ви в споріднені душі?
Звичайно, я вірю і в споріднені душі, і в кармічні стосунки — коли тобі дуже погано, але ти не можеш розійтися, тому що і без людини погано. Це і є кармічні стосунки. І 100% є щось більше за те, що ми можемо побачити. Це відчуття, це інтуїція. І тому те, що є душа і ми зустрічаємося в цьому світі не просто так — це 100%.
Найкраще побачення або побачення, якого хотілося б?
У мене було одне класне побачення на даху в куполі. Там була дуже романтична атмосфера. Найголовніше — вимкнули світло і треба було йти пішки на 27 поверх на цей дах. Але було, звичайно, неймовірно. Краєвид, романтика — дуже запам’яталося.
Є у вас дивна, несподівана або смішна історія, пов’язана з 14 лютого?
Ой, ну мені приходить у голову така історія, що колись, коли я була в школі, це був, здається, третій чи п’ятий клас, мені подобався один хлопчик і я йому подобалась. Але не прийнято було говорити одне одному, що хтось комусь подобається — бо це ж Валентинів день, усе таємно. Він підготував подарунок, таємно поклав в рюкзак і не підписав, що вона від нього, але я знала, що це він. І було дуже приємно. Це була така дуже мила історія. Мені здається, що це найяскравіший спогад, бо це найперший сюрприз. Я була дуже щаслива, коли помітила цей подарунок у себе в рюкзаку.
У фільмах про кохання вас дратує…?
Напевно, нічого не дратує, тому що бувають дуже різні фільми про кохання. Є і драматичні, і смішні, а в житті в нас теж усе дуже несподівано. Може бути і драматично, і не драматично — це залежить від жанру. Але, звичайно, мені більше подобаються комедійні фільми про кохання, тому що їх легко дивитися. А драми в житті й так вистачає.
Яка пісня у вас асоціюється з розбитим серцем, а яка — з відчуттям закоханості?
З розбитим серцем мені дуже асоціюється пісня Миколи Мозгового, «Минає день, минає ніч». Вона така драматична-драматична, саме про розбите серце. А з відчуттям закоханості — пісня «Не пʼяна — закохана», під яку я танцювала в «Танцях з зірками».
Якби ви могли відправити валентинку собі в шкільні роки, що б там написали?
У нас, до речі, була така традиція — відправляти валентинки одне одному. В школі був спеціальний бокс: треба було написати, кому відправляєш і в який клас, і потім у кінці дня роздавали ці валентинки по класах.
Я б, напевно, написала: «Вір у справжнє кохання». Тому що до цього часу хочеться вірити, що любов справжня, така, про яку я мріяла в дитинстві, вона існує.
