З вікон її помешкання біля Голосіївського лісу в Києві щодня чутно співи птахів. Саме вони стали головними натхненниками нового проєкту художниці Тетяни Зозуленко. Поміж яскравих пастелей із соковитими лимонами, яблуками і барвистими квітами з’явилися затишні вовняні сумки, котрі на вигляд — геть як справжні голуби, поважні кури та діловиті гусаки. Як народжувалося це тепле мистецтво, авторка поділилася з командою Like.
«Ось ця розкішна чорна з бірюзовими переливами курочка поїде в Ірландію на фермерський фестиваль. Дівчина бере в ньому участь і замовила сумку у вигляді породи курей, які несуть блакитні яйця», — показує Тетяна Зозуленко сумку з натуральної вовни.
Пів року тому жінка взялася за новий для себе напрям у творчості — почала виготовляти сумки з натуральної вовни у вигляді птахів. Першим з’явився товстенький міський голуб. Одразу за ним — сойка зі своїм особливим блакитним крилом. А ще — гусак, що виглядає зовсім як отой з дитинства у бабусі в селі, ніби готовий у будь-який момент зашипіти або заґелґотати.
«Раніше я валяла голкою маленькі іграшки з сухої вовни. Вона дуже тепленька, і з неї приємно щось формувати. Робила фігурки своїй дитині, чоловіку виготовила скульптурку його собаки. Потім почала створювати маленьких синичок, максимально реалістичних, дарувала їх людям як ялинкові прикраси. А одного разу взимку пішла робити фотосесію такій синичці в лісі. Сонце заходить, холодно, а у мене в кишені вовняна синичка — така тепла. Тоді я зрозуміла, що це і є її головне призначення — зігрівати», — пригадує Тетяна Зозуленко.
Коли художниця розповіла про це у соцмережах, багато дівчат почали замовляти синичок і собі — саме, щоб носити в кишені як грудочку тепла. Але Тетяні хотілося, аби її творіння мали більш прикладне значення. Так і з’явилася ідея виготовляти сумки. Їх авторка свідомо робить без підкладки — щоб як зовні, так і всередині приємно було торкатися м’якої вовни. Окрім сумок-птахів, художниця виготовляє з вовни також чохли для телефонів у вигляді черепів свійських тварин.
«Можливо, це когось насторожує, але виглядає дуже ефектно. Виходиш на вулицю і ловиш на собі чимало поглядів, бо ця річ дійсно привертає увагу», — каже Тетяна.
Мистецтво, що рятує у темні часи
Для створення однієї сумки Тетяні потрібен у середньому тиждень. І це робота не з легких, адже необхідно фізично попрацювати.
«Можете собі уявити мокру шубу, яку потрібно весь час зминати, формувати, перевертати? Ось приблизно так я працюю з мокрою вовною, формуючи основу для сумки, — розповідає художниця. — Минула зима була важка, темна й холодна, і, мабуть, підсвідомо я взялася за таку справу, шукаючи тепла. І справді зігрілася цією вовною та фізичною роботою».
Менш як за пів року її сумки встигли роз’їхатись у різні куточки України та в Європу, а один із гусаків має вирушити за океан — у США. До такої географії робіт Тетяні не звикати: її картини — у приватних колекціях по всьому світу. І тривалий час провідною у її творчості залишалася пастель.
«Пастель я обрала, коли була в декреті. До того писала олією, створювала графіку. Але все це потребувало часу, місця, матеріалів, а я зрозуміла, що мені необхідно щось маленьке, аби я могла помалювати, доки дитина спить», — каже Тетяна.
Мистецтво присутнє у її житті змалку. Рухалася класичним шляхом: закінчила художню школу, відтак — архітектурний факультет за спеціальністю «Образотворче мистецтво» та завжди мала конкретну ціль — бути художницею. І хоч варіанти спробувати себе в архітектурі або в дизайні Тетяна не розглядала, проте набула чимало досвіду у викладанні мозаїки, розробці кованих ескізів для ковалів, створенні ілюстрацій для книг. Та ключовим завжди було написання картин.
«Захотіла персональні виставки — зробила. Захотіла у Спілку художників — вступила. Я завжди ставила цілі й досягала їх, знаходила щось новеньке — те, що мені було цікаво. Але для мене найважливіше — щоб людина, дивлячись на картину, відчувала радість», — каже художниця.
Безмежний простір для творчості
У кожному творі Тетяни багато світла і барв: чи то яскраві натюрморти, чи м’якенькі сумки-птахи — усіх об’єднує особливий почерк. Художниця припускає, що невдовзі її колекція поповниться новими пернатими.
«Ми живемо в приватному секторі, і тут дуже багато птахів. Тож я, кого побачила, того й зробила. Сороки літають — дуже мене хвилюють. Ну, думаю, красива ж була б, ефектна чорно-біла сумка. Така, знаєте, профдеформація щодо всіх істот», — сміється мисткиня.
А ще показує блискучу зелену муху — малюнок своєї 10-річної доньки Іванки. Каже, дівчинка має доступ до всіх її професійних художніх матеріалів і насолоджується процесом. Мама хіба що підказує, але загалом дає дитині цілковиту свободу в творчості.
«Дивлюся на цю муху і розумію, що хочу собі таку сумку з переливом. Я вже бачу, якою вона має бути і яку вовну варто використати», — розповідає Тетяна Зозуленко про майбутній проєкт за ескізом донечки.
А ще, натхненна тим, як прихильно люди сприйняли ідею сумок, Тетяна замислюється над створенням власного бренду одягу, який би гармоніював з такими аксесуарами. Адже певна, що робити варто саме те, що надихає.
Ольга Рега
