Вона не боїться хейту в мережі, сміливо говорить про свої бажання та відверто зізнається: лише нещодавно по-справжньому усвідомила власну цінність. Про особисті кордони, що насправді пов’язує її з Тарасом Цимбалюком та чому фінансова стабільність чоловіка для неї — це не про меркантильність, а про здоровий глузд, читайте в ексклюзивному інтерв’ю.
Початок 2026 року став для Вас часом великих релізів: серіал «Белла Віта», нові зйомки, проєкти… Як Ви витримуєте цей шалений темп і не «вигоряєте»?
Так, дійсно, 2026-й став для мене новим етапом у житті. Він розпочався зі зйомок серіалу «Белла Віта», точніше, з його прем’єри. Роль була дуже яскравою, і я отримала багато теплих відгуків від глядачів. Відчула, що вони дуже чекають мене на екранах знову. І, справді, цього року я отримала ще більшу, ще яскравішу роль. Як витримую цей темп? Звісно, не без сучасної медицини. Окрім того, я постійно дотримуюся правильного харчування й займаюся спортом. Також використовую нові можливості, наприклад, пептиди, які дають мені енергію. І завжди розповідаю про це у своєму інстаграмі.
Ви довго залишалися заручницею ролей другого плану через типаж «стерво». Що врешті допомогло зламати цей стереотип в очах режисерів і вийти на головні ролі?
Дуже багато років я цуралася свого типажу й намагалася реалізувати себе в інших амплуа, в інших ролях. Та насправді мій ключ — розуміння, що це не те, від чого треба тікати, а те, що треба прийняти. І саме типаж такої сексуальної фатальної жінки — це той типаж, який треба реалізовувати в кіно й театральних історіях. Тобто це і є моя суперсила, від якої я чомусь тікала.
Від ролі у «Скамері» Ви відмовилися через еротичну сцену без сенсу. Не боїтеся, що жорсткі кордони залишать Вас без пропозицій від режисерів?
Я вважаю, що моє від мене ніколи не піде. І якщо буду зраджувати себе та братися за ролі, які мені не близькі, не подобаються, то нічого хорошого з цього точно не вийде. Тому жодних страхів чи упереджень через те, що я від чогось відмовилася, у мене немає. Святе місце порожнім не буває, як то кажуть.
Ви казали, що блог приносить більше, ніж кіно. Якщо гонорари в індустрії впадуть ще більше, то чи залишитеся в професії суто заради мистецтва?
Вважаю, що наша матеріальна реальність дорівнює тим відчуттям, які у нас всередині. Якщо раніше я була акторкою другого плану, то, мабуть, сама собі не дозволяла бути головною, центральною людиною у своєму житті. Тому, коли я визнала свою силу, свої сильні сторони, до мене одразу прийшла головна роль. Я ніколи не була в цій професії заради грошей. Йшла в неї ще змалечку, бо мені подобалося творити, бути на сцені, взаємодіяти з глядачем, розповідати історії через свою гру. Тому незалежно від того, якими будуть гонорари, знаю, що назавжди залишусь у цій професії. Але, звісно, зараз уже часи змінилися. Я можу реалізовувати якісь свої творчі забаганки на благодійній основі, але якщо ми говоримо про роботу й командну працю, то кожен має заробляти гроші відповідно до того, скільки вкладає. Ми вже всі дорослі, в усіх є родини, і працювати безкоштовно означає залишати голодними своїх дітей. Тому в усьому має бути здоровий сенс.
А взагалі Ваш інстаграм — про абсолютну щирість чи все-таки більше прорахований бізнес?
Я вважаю, що щирість може стати бізнесом. І мій інстаграм — яскравий приклад цього. Він завжди був про жінок, про трансформації. До мене на сторінку завжди могли прийти дівчата й упізнати себе, свої переломні моменти в житті. Ми разом долали труднощі, разом народжували, виховували дітей. Тому інстаграм для мене — саме про це. Це геть не про бізнес. Мені здається, що якраз ті люди, які будують його виключно заради грошей, не отримують від цього жодного фідбеку. Моя особиста сторінка — це сторінка для особистих душ інших жінок.
Хейт у мережі — як Ви реагуєте на жорсткі коментарі у свій бік і чи здатна критика аудиторії на Вас вплинути?
Хейт — це те, що обов’язково буде в житті кожної публічної людини. Я не можу сказати, що боюся його чи не звертаю на нього уваги. Навпаки, можу уважно вчитуватися в кожен коментар, намагатися зрозуміти ту чи іншу людину. Насправді завжди відчувається, де хейт неадекватний, де людина пише зі злості, з ненависті, де їй болить, і тому вона намагається зачепити інших, а де коментар може бути адекватним і виправданим. Наприклад, коли я була вегетаріанкою три роки, ми багато обговорювали це з моєю аудиторією, знаходили плюси й мінуси, розмірковували разом: як правильніше, як краще, яким має бути харчування, щоб бути абсолютно здоровою та щасливою. Тому ці обговорення, можна сказати, змінили моє життя. Зараз я не вегетаріанка і прийшла до збалансованого харчування. Виходить, що хейт саме так вплинув на мене. Цуратися хейту й тікати від нього — це зовсім не про мене. А йти у свій страх, у критику, яка тобі неприємна, — ось це я розумію.
Мережа досі гуде про Ваш нібито роман із Тарасом Цимбалюком. Цей шлейф «таємної коханої» допомагає тримати увагу чи вже дратує?
Ми не робимо нічого спеціально, не намагаємося втримувати увагу чи когось дратувати. Просто ділимося тим, що наразі вважаємо за потрібне.
Ваше серце офіційно зайняте, але Ви свідомо не показуєте обранця. Чому? Боїтеся зурочити чи це позиція чоловіка?
Скажу вам чесно: мені самій подобається ця таємничість. Подобається не показувати свого коханого. Я йду зараз за своїми відчуттями.
Ви прямо кажете, що в стосунках Вам важлива матеріальна стабільність партнера. Не боїтеся, що Вас затаврують меркантильною?
Мені вже не 16 років, розумієте? Це не просто про побачення. У мене вже є свій рівень життя, свої потреби й бажання. Звісно, я можу все це закривати сама. Але навіщо мені тоді чоловік? Хочеться, щоб у нас була взаємна історія: щоб я могла подарувати йому класний подарунок і він міг зробити те саме для мене, щоб я могла оплатити наш відпочинок і так само для нього це було легко. Тому смішно навіть думати про те, що жінка в такій позиції може бути меркантильною. Це нормально — мати щонайменше однаковий рівень життя зі своїм коханим.
Ви відкрито заговорили про булімію на тлі сімейної кризи. Як це — коли Ваше тіло раптом починає Вас зраджувати?
Насправді не тіло починає мене зраджувати — це я зрадила його. Тіло — той інструмент, який одразу показує пробої душі жінки. Це означає, що десь мені було боляче, десь я перестала справлятися зі своїми емоціями, десь почала наступати собі на горло. Щось не приймала у своєму житті, тому й сталася булімія. Це був болісний для мене досвід. І, скажу відверто, я досі працюю над тим, щоб налагодити стосунки з їжею: дозволяю собі їсти, працюю з нутриціологом. І, чесно кажучи, це класний шлях та класний досвід, яким я готова поділитися з іншими жінками й допомогти їм теж подолати такі кризи.
Що зараз у Вашому щоденному житті є головним запобіжником, аби знову не скотитися в кризу?
Найголовніший запобіжник — це дисципліна. Коли жінці 30+, то період, коли все дістається без особливих зусиль, уже закінчився. Нічого задарма не буде. Треба дисципліновано харчуватися, займатися фізичними навантаженнями, стежити за своїм настроєм, не дозволяти собі зайвих негативних емоцій. Яскравий приклад — Дженніфер Лопес. Подивіться, як вона виглядає у своєму віці: 50+, а виглядає краще, ніж деякі жінки у 20, не те що в 30+. Тому лише дисципліна. А це, як виявилося, і є любов до себе. Але вона не має бути жорсткою — лише в «кайф», коли ти усвідомлюєш, скільки робиш для себе.
Заради однієї з ролей Ви з нуля опанували танець на пілоні. Pole dance залишився суто робочим завданням чи переріс в особистий «кайф»?
Так, справді, pole dance став для мене справжнім відкриттям. Раніше я досить стереотипно ставилася до цього виду танцю. Та коли заглибилась у роль, зрозуміла, що це насправді дуже енергозатратний спорт. Можу впевнено це сказати. Він потребує майстерності, дисципліни й постійних тренувань. Pole dance став для мене своєрідною відрадою у створенні образу Галини. Галина обожнює pole dance, але Оленка любить його ще більше.
Ваш інстаграм показує тепле, естетичне материнство. Але воно ж не завжди «ідеальне»?
Я далеко не ідеальна мама, це сто відсотків. І вважаю, що в цьому якраз і є наша особливість. Я вірю в те, що діти обирають собі саме ту маму, яка буде для них найкращою. Значить, з нею вони мають пройти свій унікальний досвід і свій шлях. Я намагаюся знайти час у своєму графіку, щоб приділити їм хоча б кілька хвилин уваги перед сном, дати їм любов, почухати спинки. Мені здається, що для них я найкраща мама. Навіть у ті моменти, коли злюся, коли не встигаю щось, коли підганяю їх в школу чи в садочок, тому що ми зазвичай запізнюємося через величезну кількість справ та обов’язків.
Чи є у Вас із дівчатками якась спільна суто дівоча традиція, яка належить лише вам трьом?
Так, ми з дівчатами раз на тиждень влаштовуємо собі лінивий день. Це той день, коли зникають усі заборони й ми робимо все, що хочемо: сидимо в планшетах, граємося, їмо солодощі, просто лінуємося, обіймаємося і «кайфуємо» одна від одної. Мабуть, це і є наша традиція.
Який Ваш головний внутрішній інсайд за цей рік самостійного життя?
За останній рік я усвідомила свою потужність як жінки, свій масштаб та можливості. Побачила, як багато в мене друзів, підтримки, небайдужих людей навколо, які завжди готові прийти на допомогу. Я зрозуміла, як багато можу давати іншим, підтримувати своїх друзів, коли їм це потрібно. Тому що раніше, коли була в шлюбі, вся моя енергія зосереджувалася на сім’ї. А останній рік показав мені, наскільки цікаво може бути у соціумі. Знаєте, є фраза: «Найкращий час у житті кожної жінки — це час між її першим і другим шлюбом». І зараз вона мені дуже імпонує, тому що розумію: це той час, який я присвячую собі та своєму розвитку. Тому цей рік справді змінив моє життя.
Розмовляла Наталія ЛОЗОВИК
