Один з головних гвардійців команди, залізобетонний лідер та людина, для якої вірність клубу — не просто слова. Він захищає «зелено-жовті» кольори вже вісім років і став символом футбольного Франківська. На його рахунку — понад дві сотні матчів та беззаперечна уболівальницька любов. Не про тактику чи турнірну таблицю, а про чисті емоції на полі й поза ним, «щасливі» бутси і те, що заряджає на перемогу, у бліці журналу LIKE розповідає капітан франківського «Прикарпаття-Благо» Василь ЦЮЦЮРА.
«Прикарпаття» — це робота, родина чи щось значно більше?
Це мрія, яка стала роботою, другою сімʼєю та займає особливе місце в моєму серці.
Капітанська пов’язка — це привілей чи важкий тягар, який хочеться іноді зняти?
Звісно, що це привілей, гордість і відповідальність.
Понад 300 матчів на професійному рівні — вже багато чи тільки початок?
Це дуже багато і насправді виснажливо. Професійний футбол вимагає повної самовіддачі щодня, тому такий рубіж дається непросто.
Що важливіше на полі — холодний розрахунок чи адреналін?
Холодний розрахунок.
Виходили з травмою на гру, бо знали: без Вас сьогодні не можна?
Бувало й таке. Насправді подібних матчів у кар’єрі багато, бо коли ти довго в професійному спорті, часто доводиться грати через біль.
А як щодо «вбитих» бутс: є ті самі «щасливі» чи Ви легко прощаєтесь з екіпіруванням?
Зважаючи на ціни, я бережу бутси (сміється). Але, звісно, є одні «щасливі», яким уже 11 років.
Яку пісню Ви співаєте разом з фанатами після перемоги?
Скандуємо: «При-кар-па-ття!!!».
Після невдалого матчу заходили навмисне почитати, що там «експерти» в коментарях пишуть?
Після будь-якого матчу, незалежно від результату, я намагаюсь просто розслабитися. Зараз до коментарів у соцмережах ставлюся вже абсолютно спокійно. Хоч раніше, бувало, хотілося на хамство відповісти хамством… Але, слава Богу, завжди вчасно стримував себе.
Що гірше: підвести фанатів чи дружину?
Дружину. Тому що завжди найгірше підводити найрідніших людей…
Хто в сім’ї насправді капітан?
Я.
Головний «факап» на побаченні, який Ви тепер згадуєте зі сміхом?
Напевно, це історія про те, як я примудрився загубити телефон під час зустрічі. Коли прийшов додому після побачення, зрозумів, що смартфона немає. Наступного дня мені все ж вдалося його знайти. Зараз згадуємо це з усмішкою.
За що кохана сварить найчастіше: розкидані шкарпетки, телефон за столом чи щось інше?
І тут телефон. Дружина найбільше злиться саме через гаджети — коли я занадто довго сиджу в смартфоні замість того, щоб відкласти його і приділити увагу їй.
Хто в сім’ї «добрий поліцейський», а хто — суворий?
Я суворий (усміхається).
Змінити памперс чи забити пенальті на 90-й хвилині: що складніше?
Забити пенальті, у памперсах я профі!
Як Ваше життя змінилося після народження донечки?
Наповнилося радістю й переживаннями.
Чи є вдома місце для нагород, чи вони десь у коробці під ліжком?
Вони вдома у тата, в хатині, де я народився.
Ідеальна неділя — з м’ячем на полі чи «на домашньому» з сім’єю?
Зараз уже «на домашньому». Тому що з роками розумієш: сімʼя — найважливіше, що є в людини.
Ваша «уніформа» поза полем: ідеальний костюм чи оверсайз-худі?
Спортивний костюм.
Меню чемпіона: що зазвичай у тарілці і чим балуєте себе після перемоги?
Я не перебірливий, їм те, що є під рукою…
Чи є в плей-листі пісня-катастрофа, яку Ви перемикаєте, щоб ніхто не почув?
Таких багато (сміється).
Що робите, коли треба просто «вимкнути голову», аби відпочити?
Читаю книжку. Будь-який цікавий детектив або роман… Якщо треба порадити одну, — назвав би «Шантарам» — дуже цікава.
Василь Цюцюра через 20 років: легенда клубу на трибуні чи людина, яка просто насолоджується життям?
Легенда клубу на тренерському містку.
Розмовляла Наталія ЛОЗОВИК
