Часом, коли ми виснажені чи вже бракує сил витримувати внутрішній біль, починаємо шукати швидкий і легкий спосіб «полагодити» себе. І найпростішим порятунком стає алкоголь або ж придбані за порадою з мережі чи від подруги, яка «точно була в такій ситуації», ліки. А психотерапія останнім часом взагалі перетворилася на модний тренд. Та що з цього насправді працює, а чим ми лише собі шкодимо — розбираємося з психологинею Марією Чернопиською.
Чому вечірній коктейль став для багатьох «антистресом» після робочого дня?
Тому що алкоголь — найдоступніший. Людина може зайти в будь-яке кафе чи магазин і придбати те, що хоче. Це найлегший спосіб швидко «полагодити» свій фізичний стан. Тим паче, що соцмережі зараз переповнені тіктоками, де люди знімають стрес келихом вина, аби розслабитися чи краще заснути. Насправді ж організм просто бере емоційний кредит, який уже вранці наступного дня може повернутись у вигляді посиленої тривоги.
Що це за така «помста» організму?
Ми не можемо бути активними або розслабленими 24/7. Рано чи пізно організм виснажується і вимагає паузи. Чим довше людина використовує спиртне для розслаблення, тим більше страждає нервова система. Як наслідок — зранку з’являється головний біль, тремор, депресивний настрій. Окрім того, сон стає уривчастим, починають снитися жахи, людина прокидається посеред ночі й не відпочиває. З часом виникає залежність: мозок уже чекає на цю «таблетку щастя» і відмовляється засинати — умовно — без 50 грамів вина. Це не лікування, а маскування проблем від себе та оточення.
Ще один модний нині «інструмент» боротьби з проблемами — психотерапія. Вона завжди корисна?
Психотерапія — це вид лікування, і вона має призначатися лікарем. Ніхто не починає терапію, коли пацієнт знервований чи у глибокій депресії та не має сил підвестися. Спочатку потрібно стабілізувати баланс нейромедіаторів ліками, а вже потім підключати роботу з мисленням. Часом люди думають, що підуть у психотерапію й одразу стануть спокійнішими, почнуть краще ставитися до себе, але забувають про те, що треба організовувати своє життя ще й так, аби це не шкодило іншим.
Тобто під приводом «захисту власних кордонів» можна стати надто егоїстичними?
Якщо це справжній психотерапевт із медичною освітою, — такого не станеться. Але зараз є багато психологів після тримісячних курсів, які неправильно розставляють акценти. Людина починає думати лише про себе, поводиться некоректно й забуває, що навколо теж є люди. Тоді терапія приносить лише шкоду.
Буває і так, що люди роками ходять до психологів, але їхнє життя не змінюється. Чому?
Важливо знайти фахівця під свою проблему. Комусь потрібен сімейний психолог, комусь — підлітковий, а ще комусь — той, який працює з адиктивною поведінкою. У нас таких спеціалістів мало. А ще пацієнти не завжди розповідають, що в них є супутні проблеми зі здоров’ям. Буває, людина рік ходить до психолога, а той навіть не знає, що вона щодня випиває 200 грамів міцного алкоголю. Грамотний спеціаліст уже за перший місяць зрозуміє, що проблема глибша, і за потреби відправить до нарколога чи психіатра. Якщо за дві–три сесії ви взагалі не бачите позитивних зрушень чи розуміння, — шукайте іншого фахівця.
Як відрізнити банальне вигорання від клінічного стану, коли вже потрібні ліки?
Спочатку спробуйте налагодити базові потреби: чіткий режим дня, харчування та сон. Потрібно засинати й прокидатися в один і той самий час. Якщо сон не відновлює сили, — це перший тривожний дзвіночок. Але замість того, щоб бігти в аптеку й питати у фармацевта «щось для сну», підіть на консультацію до лікаря. Знову ж таки, якщо ви працюєте по 14 годин, то інколи достатньо просто зменшити навантаження і стан нормалізується без жодних медикаментів.
Чому заспокійливі чи антидепресанти стали ледь не новими вітамінами?
Дивіться, заспокійливих та антидепресантів є величезна кількість груп. Для гіперактивної людини потрібен один препарат, для апатичної та сумної — зовсім інший. І підібрати його може тільки лікар. Але, на жаль, люди часто купують ліки в аптеці без рецепта. Вони займаються самолікуванням, приймають препарати за порадами з мережі чи від подруг тиждень-два замість курсу, не знають дозування і лише запускають хворобу.
То яка пропорція є ідеальною? Що дійсно рятує наше ментальне здоров’я?
Якщо людина випиває келих вина два-три рази на тиждень, не має зранку синдрому відміни, головного болю чи млявості, — це «ок». Якщо ж доза стає щоденною, — час звертатися по допомогу. Часто потрібно лише відкоригувати її емоційний стан ліками і терапією, тоді й потреба в алкоголі зникне. Головне — знайти свого спеціаліста. Подрузі не завжди розкажеш усе через страх пліток, тому конфіденційність та анонімність лікаря — це порятунок. Людині потрібна приватність, професійне розуміння без засудження в стилі: «Де ви раніше були 10 років?». Нам усім сьогодні потрібна просто підтримка. З неї й починається одужання.
050 911 26 94
Instagram: Dr_Chernopyska_Mariia_psy
реклама
