Віднайти ідентичність, власні корені — це як скласти пазл, зібрати себе. Хтось згадує родинні історії, а хтось тільки починає шлях пошуку. Соломія МЕЛЬНИК продовжила родинну традицію і створює власноруч українське. У розмові з Like мисткиня розповіла про один з таких елементів — фартушок, запаску або ж припинду.
Соломіє, чи є у Вашій родині хтось, хто цікавився або працював із традиційним одягом?
Я народилася у дуже талановитій, творчій родині. Мій дідусь колись був художником і був у засланні за свою проукраїнську позицію. Його син — мій тато — також пише картини, здебільшого на релігійну тематику, і також є майстром по роботі з деревом. Мої тітки довгий час працювали зі шкіряними виробами і створювали гобелени, одна з них навчалася і довгий час проживала в Косові. Також у родині є талановиті ковалі, але саме з одягом найбільше працює моя мама — всі наші з сестрою випускні сукні та найкращий одяг пошила саме вона.
Чи збереглись у Вашій родині старовинні речі — сорочки або прикраси? Чи надихають вони Вас у роботі?
На жаль, у моїй сімʼї, як і в багатьох інших, з відомих причин не збереглися старовинні сорочки або прикраси. Можливо, саме й тому я зараз стараюсь більше цікавитися саме традиційними строями і збирати як сучасні, так і стародавні чи відтворені зі стародавніх предметів одягу речі, але це доволі дорогувато і процес довготривалий. Але я впевнена, що багато чого зможу сама передати в спадок.
Коли вирішили почати створювати запаски? З чого все почалося?
Минулого року на Різдво я написала кілька картин і захотіла додати якийсь текстиль для атмосфери у відео. Побачила вибійку, і зірки зійшлися: я створила кілька рушників у цій техніці, і людям сподобалося — їх купили. Я навіть не встигала їх робити, бо не очікувала такого фідбеку, а процес доволі трудомісткий. Потім я вирішила зробити весняні рушники до Великодня і на одному з відео закріпила рушник на талії — і якась дівчинка запитала в коментарях, чи це такі фартушки і чи можна їх купити. Так я зрозуміла, що це потрібно зробити, — так все і почалося.
Для чого раніше використовували запаски?
Запаски, або ж фартухи, які були більш прості, з грубших тканин і без або з мінімальним декором чи кишенями, мали функціональне призначення — для зручності в роботі по дому. А на свята виготовляли набагато красивіші — з вишивкою, ткані, мереживні. Такі вже були елементом святкового строю, акцентні.
Чим відрізняється Ваш виріб від традиційного?
Традиційні фартушки мають свої регіональні особливості: у візерунках, вишивці чи методиці ткання. Мої ж більше вже є відображенням не тільки традицій, а й сучасних вподобань, частково трендів в одязі та моєї уяви і бачення.
Якщо говорити про символіку, то яке значення, особисті сенси Ви вкладаєте у свої вироби?
Наразі в мене вже є кілька варіантів фартушків з різних тканин, кольорів та елементів декорування. Але всіх їх об’єднує саме вибійка — один із найдавніших способів декорування тканин, зокрема в Україні. На жаль, ця техніка довгий час була не дуже популярною. Звичайно, були і є майстри, які зберігають цю традиційну техніку, але зараз я бачу, що дедалі більше молодих майстринь починають працювати в цьому напрямі. Щодо орнаментів — зазвичай шукаю такі, які найбільше відгукуються саме мені: флористичні й тваринні мотиви: коники, пташки, баранці, кізки тощо, а також дуже люблю зірочки —вони додають магії, як мені здається.
Що Вас найбільше захоплює в запасках?
Мені дуже подобається, що завдяки цьому елементові одягу можна гарно підкреслити, зробити акцент в образі. Для мене особисто це один зі способів самовираження, можливість навіть у повсякденні показувати український традиційний елемент одягу стильно й сучасно.
Який етап роботи найбільш кропіткий?
Насправді робота над запаскою кропітка від початку і до кінця: починаючи від пошуку «саме того» орнаменту для вибійки — інколи я сама створюю ескізи для штампів — до пошуку тканин, вдалих кольорів, пошиття, підбору декору та вишивки. Всі етапи повністю на мені, тому це не так легко, як може здаватися, і в рази довше, ніж навіть сама розраховую, але я це люблю і насолоджуюся процесом.
Ваші запаски в дуже приємних, ніжних кольорах. Як Ви працюєте з кольором і як обираєте відтінки?
Дякую, мені дуже приємно. Насправді зараз це вже все відбувається на відчуттях, бо є «надивленість» і роки навчання та роботи в мистецькій сфері. Найкраще — шукати поєднання в природі, просто дивитися і бачити головне. Зазвичай саме з фартушками я не практикую використання більше двох-трьох кольорів, щоб виріб виглядав стильно і був простим для стилізації людям, які його собі придбали. Здебільшого підбираю кольори відповідно до сезону, свят. Наприклад, весна — ніжні, пастельні, акварельні відтінки. Літо — більш яскраві, а осінь чи зима — теплі, природні й темні відтінки. Також враховую тренди і рекомендації стилістів.
Як змінилося значення, ставлення до традиційного строю сьогодні?
Як на мене, значення не змінилося: традиційний одяг завжди був і буде важливим для української нації. Змінилося ставлення людей до цього в позитивний бік, і збільшується кількість українців, які цікавляться, люблять, купують і досліджують справжній традиційний стрій. Попри те, що є досить багато «шароварщини», з часом її ставатиме менше, адже зараз є більше доступної інформації та людей, які пояснюють і розповідають про справжній український стрій, різні мистецькі проєкти, є освічені дизайнери. Мені подобається, як суспільство рухається від позиції «переосмислення» до позиції «збереження і відтворення» традиційних старовинних зразків. Також дуже цікаво бачити, як створюється сучасний український одяг в етностилі і як багато людей носять його не тільки на свято, а й вплітають у повсякденні образи.
Ви згадали про «шароварщину». На що порадите звертати увагу при виборі традиційного одягу, елементів?
Перед вибором традиційного одягу для себе раджу поцікавитись історією своєї сімʼї, місцевості, адже зазвичай людині найбільше відгукується саме той традиційний одяг, звідки вона походить, де народилась чи проживає.
Звичайно ж, можна гарно комбінувати чи носити традиційні елементи одягу й з інших регіонів, бо всі вони дуже красиві й унікальні. Головне — не вдягати «все найкраще одразу», бо так можна перевантажити образ.
Звертайте увагу на якість тканин і вишивки: краще купити одну хорошу, вишиту вручну, ніж декілька дешевих беззмістовних в орнаменті продуктів турецького чи китайського виробництва, які видають себе за українські вишиванки. Їх легко впізнати за поєднанням кольорів — неприродні та більш «карнавальні» й з такими деталями, що «натхнені» естрадними костюмами минулих років.
Розмовляла Ірина Стефанюк
