Губи, як в Анджеліни Джолі, а попа, як у Кім Кардаш’ян? Якщо Ви досі вірите в еталони краси й сексуальності та переймаєтеся тим, що ваша зовнішність не дотягує до загальновизнаних канонів, тоді ми йдемо до вас. Чи існує цей загадковий ідеал краси та чи варто за ним гнатися, а також, що впливає на наші смаки та уявлення про прекрасне – наша сьогоднішня розмова з сексологом Ольгою Довгоборською.
У дитинстві більшість із нас вважають себе гарними. Проте потім «на підмогу» приходить соціум – батьки, оточення чи школа, які починають неухильно «вибивати» цю впевненість із наших голів. Суспільство починає насаджувати свої стереотипи, яким начебто потрібно відповідати. Насправді ж наше уявлення про прекрасне дуже відносне і не завжди саме наше. Воно чітко обумовлене тією культурою та релігійними догмами, в яких нас виховують.
«Те, що ми вважаємо своїми смаками та уподобаннями, насправді ними не є, – пояснює експерт. – По суті, об’єктивних параметрів привабливості та сексуальності не існує взагалі. Все, що нам видається красивим та сексуальним, здебільшого актуальне лише в наш час та у нашій культурі. І не факт, що за кілька років на зміну цим поняттям не прийдуть нові тренди. Якраз навпаки. Щоби переконатися в цьому, достатньо подивитися на ідеали краси, які історично склалися у різних народів світу та проаналізувати, що сьогодні нам диктує світова індустрія моди і краси».
Прикладів розмаїття естетичних уподобань у різних культурах, етносах та навіть верствах суспільства безліч. Навіть не занурюючись глибоко в історію, легко пригадати моду на високих худорлявих супермоделей з їхніми заповітними 90-60-90. І от, через кілька років – на піку популярності Кім Кардаш’ян з її пишною п’ятою точкою та округлими формами! При цьому японки та кореянки не спішать слідувати цим пишнотілим голівудським трендам. У них зберігаються свої уявлення про прекрасне – красивими вважаються мініатюрні, тендітні жінки з великими очима а-ля «маленька дівчинка».
Або інший приклад: пристрасть білошкірих жінок до засмаги. В той час, як ми смажимося на сонечку або пропадаємо в солярії, азіатки наносять на себе гору тоналки та вдаються до усіляких відбілюючих засобів. У них-бо протилежне завдання – зробити шкіру якомога світлішою.
Історично, красивими та цінними вважалися зовнішні прояви життєвоважливих функцій. Так, у первісних культурах еталоном був образ жінки-матері. Широкі стегна, великі груди, живіт – така зовнішність була ознакою того, що жінка може народити та вигодувати велике, здорове потомство. Зазирнімо на африканський континент. Там досі багато племен ревно зберігають свої звичаї та традиції. Відмінні від європейської культури, вони не просто дивують, а буквально шокують. Шрамування, великі металеві пластинки в губах – усі ці речі нам видаються потворними, а їм – надзвичайно привабливими. Оголені жіночі груди на спекотному континенті також цілком нормальне явище. Їх демонстрація позбавлена сексуального підтексту. Наші пушапи та прагнення мати високі пружні груди не знайшли б розуміння в представників тих африканських племен, де жінки зумисно їх розтягують, щоб здаватися красивими. Незважаючи на колонізацію, у африканців так і не прижилося поняття сорому у нашому розумінні. Для них секс – дуже природній процес. У більшості – абсолютно нормальне відношення до дошлюбних стосунків. У деяких племенах навіть прийом їжі має більш сакральне значення, ніж статевий акт. Бо їжа та вода у дефіциті, а значить, вони особливо цінні.
З іншого боку, чи не у всіх культурах особливо привабливими були маркери соціального статусу – те, чим можна похизуватися, вирізнитися з-поміж інших. Коли щось красиве та бажане не тому, що воно є таким у принципі, а скоріш тому, що не доступне загальній масі і є ознакою певної елітарності. Якщо тисячі років тому в древніх народів ознаками соціального статусу слугувало намисто, тату та певний вид одягу, який носили представники еліти, вожді та шамани, то сьогодні в сучасній культурі їм на зміну прийшли айфони, дорогі бренди одягу, аксесуарів, автомобілів, які, по суті, виконують ту ж функцію – показують особливий, високий статус свого власника або його достаток. У цьому прагненні ми, по суті, далеко не втекли від наших прародичів.
Так, ще сто років тому біла шкіра доводила твоє привілейоване становище в суспільстві і відсутність необхідності працювати на полі та виживати. Тоді як сьогодні рівна засмага – маркер того, що у тебе є можливість поїхати на море та ще й не один раз на рік.
Бажання здаватися крутішим, ніж ти є, інколи набуває зовсім химерних форм. Так, в Ірані у тренді рівний, без горбинки ніс. Відтак, щороку в країні проводять близько 70 тис. операцій з ринопластики. Оскільки операція дороговартісна і дозволити її собі можуть не всі, деякі жертви моди просто ходять з наліпками на носі, імітуючи післяхірургічну пов’язку.
Сильно впливають на наші уявлення про прекрасне й релігійні погляди. Якщо подивимося на країни, де сповідують іслам, то там жінки традиційно займають нижче положення, ніж чоловіки. Будь-які прояви краси та сексуальності строго регламентовані. Жінки ніколи не демонструють своїх принад на загал, ховаючи під паранджею яскравий макіяж та найкращі речі. У заможних мусульманок є не так багато способів вирізнитися серед інших. Один з них – дорогезні окуляри та аксесуари. Не існує для мусульманок і домашнього одягу у звичному для нас розумінні – халатиків та спортивок. Вдома для чоловіка має бути все найкраще. Зрозуміло, що про ніякий дошлюбний секс у правовірних мусульман не йдеться. Це гріх. При цьому, іслам не заперечує полігамію.
Однією з найбільш толерантних до проявів жіночої краси, сексуальності та любовних утіх завжди була культура Індії. Згадайте відверті зображення на стінах індуїстських храмів! А все тому, що їхня релігія говорить про божественну природу кохання та сексу. Трактати зі знаннями про любов складаються з тисяч джерел. І це не лише славнозвісна «Камасутра». Сексуальна насолода відкрито культивується як благо та цінність. До того ж, це одна з небагатьох культур, де не забувають про цінність жіночого оргазму. Жінки відкрито та багато прикрашають себе – барвистими сарі, яскравим макіяжем, десятками прикрас. При цьому, така свобода співіснує з кастовою системою, договірними шлюбами, коли про вільний вибір партнера не може бути й мови.
Отож, як бачимо, єдиного універсального канону краси немає. Не існує чіткого правила, як же воно – правильно та красиво. Відтоді, як існує людство, кожна культура в силу різних обставин мала свої поняття норми, визначаючи, що можна, а що ні. Наша епоха тотальної глобалізації випробовує нас швидкою зміною трендів, але при цьому дає право вибору – приймати ці правила гри чи слідувати своїм.
