Пара, яка будує нову танцювальну культуру Івано-Франківська, створює події міжнародного рівня та формує спільноту, що підтримує й надихає навіть у час війни – Альона ЛІСНИЧА-ІЛЬМУРАДОВА та Мердан ІЛЬМУРАДОВ.
Вони — танцівники з міжнародним досвідом, переможці конкурсів, продюсери фестивалів і керівники школи соціальних танців «LE Shkrobtak».
Танці вже стали вашою сімейною історією. Пам’ятаєте момент, коли відчули: «це моє»?
Альона: Танці супроводжували мене майже все життя — від підготовки до балетної школи до рок–н–ролу й сучасних танців, але довгий час вони не були професією. Все змінилося, коли моя мама у 46 років почала танцювати і відкрила власну школу. Вона показала мені своїм прикладом: ніколи не пізно знайти себе і створити щось прекрасне. Я прийшла «трішки допомогти», а через кілька місяців уже виступала на телепроєкті й стала частиною однієї з найсильніших пар України. Моє повернення у танці стало початком історії, яка визначила все моє життя.
Мердан: А я прийшов у танці ще в юності — виконував народні танці Туркменістану на найбільших сценах. А після кількох років в Україні мене захопила музика танго й сальси і я зрозумів, що в танці можна поєднати силу, ритм і справжній контакт із партнеркою.
Коли танцюєте — це більше про техніку чи про емоцію?
Альона: Для мене танець починається з музики. Саме вона дає мені енергію, стан, натхнення. Але, звісно, щоб чисто й красиво передавати цей ритм, я вивчила понад 15 стилів (сміється). Тому так, техніка — це база і вона потрібна, бо важливо розуміти мову тіла.
Мердан: Танець — це діалог між лідером і партнеркою. Якщо немає технічного фундаменту, діалог не працює. Але сенс у тому, щоб цей фундамент не був помітний. Коли ти ведеш, робиш це легко, спокійно та уважно, тоді відчуваєш партнерку — і танець стає справжнім.
Що найцінніше у соціальних танцях?
Альона: Тут немає однієї правильної відповіді, бо кожен знаходить своє. Для когось це фізичне розвантаження, для інших — спільнота. Дехто реалізується через конкурси чи власну хореографію, хтось просто отримує задоволення від музики й руху. Є й особливий момент обміну енергією між чоловіком і жінкою в парі — це діалог, у якому чоловік веде, а жінка слідує, і саме ця взаємодія робить танець живим. У соціальних танцях ми бачимо, як люди змінюються: стають сміливішими, вільнішими, впевненішими.
Тут разом із мамою ви релокували школу з Харкова, яка стала для багатьох підтримкою. Яка її головна місія?
Альона: Для нас це було важливо — створити простір для людей, які прагнуть знайти друзів, розвивати себе та відчувати себе частиною спільноти навіть у складні часи. Соціальні танці — це не просто рухи під музику, це про відчуття дому й підтримки. У нас близько 100 постійних учнів, і вони справді формуютьатмосферу: допомагають новачкам, дружать, мотивують одне одного. Це живий організм. Я хочу, щоб люди, втомлені війною, знову відчували себе живими через музику і рух.
Мердан: І ще — ми будуємо культуру. У Франківську ми створили не просто школу — це простір, який працює з трьома фундаментальними напрямами одночасно: бачата, сальса й аргентинське танго. Це рідкість навіть для великих міст. Ми хочемо, щоб тут у людей була можливість доторкнутися до світових танцювальних культур не виїжджаючи за кордон.
Ви вже організували чотири великі фестивалі — від танго до бачати. Чи змінюють вони культуру міста?
Альона: Так, і ми це дуже відчуваємо. Після наших фестивалів люди починають по-іншому дивитися на танці — як на мистецтво, культуру, емоцію.
Мердан: Ми вперше за весь період війни привозили закордонних зірок. Це два великі танго-фестивалі у філармонії з артистами з Аргентини Jesus Paez та Iara Duarte в супроводі струнного ансамблю «Quattro Corde». І перший у Франківську міжнародний фестиваль з бачати в готелі «Надія» у червні, відродження сальса культури України – фестиваль «NOT FEST: Salsa Special Edition» з Mijael Bueno — легендою Гавани, який не побоявся приїхати з-за кордону, щоб підтримати українську танцювальну спільноту.Це події, які розширюють культурний горизонт міста. І туристичний, до речі, теж. Бо загалом близько 300 людей приїхали до нашого міста вперше завдяки саме фестивалям.
Альона: Для нас це спосіб подякувати місту, яке нас прийняло і дало можливість продовжувати ділитися танцем.
Що б ви побажали франківчанам у новому році?
Альона: Бажаю більше тепла, сміливості й моментів, що повертають до життя. Дозвольте собі нове — інколи один танцювальний вечір дає більше сил, ніж відпочинок. Хай цей рік стане роком внутрішнього руху.
Мердан: Нехай 2026 принесе легкість і натхнення. Танці допомагають ожити — зробітьзробіть перший крок і дозвольте собі змінитися.
Школа танцю «LE Shkrobtak»м. Івано-Франківськ, вул. Кобилянської, 40а, тел.: (095) 477 55 00
Instagram:/bachata_salsa_if/ /tango_if//alona_lisnycha_il//merdan_ilmuradov/
Реклама
