Хтось колекціонує оригінальні марки, інший — вінтажні парфуми, застиглі у часі сухоцвіти чи мінімалістичний, або й не дуже, декор. Але у цього чоловіка — особлива пристрасть. На «орендованій» поличці у його шафі не одяг, не книжки і навіть не дорогі серцю дрібнички, а… десятки шишок з усього світу. Та ще й не звичайні, які ми звикли бачити восени під ногами, а справді рідкісні екземпляри, поміж яких є гіганти. Франківський активіст та підприємець Ярослав Фуфалько лагідно називає їх своїм скарбом і обіцяє: колись створить для них окремий простір. Бо кожна тут — справжній природний артефакт.
У кожного – свій магніт
Любов до рослин, розповідає колекціонер, передалася йому у спадок від бабусі — вона найдужче з усієї сім’ї любила квіти, і він малим порався біля неї. А от незвичне захоплення природними дивовижами почалось зі знайомства зі справжнім реліктом — деревом, яке жило на Землі ще з часів, коли по ній ходили динозаври.
«Якось вчителька принесла до школи листок ґінкго білоба — це дерево, якому близкьо 300 мільйонів років. Найбільш поширеним воно було в еру царювання динозаврів і пережило їхнє зникнення. Тобто це жива скам’янілість, настільки унікальна і класна, що я просто захопився ідеєю знайти його листочок і собі. У цьому було щось особливо манке й магнетичне. І коли я його дістав, з’явилась ще одна нав’язлива ідея — віднайти щось не менш рідкісне у свою колекцію», — розповідає Ярослав.
Спочатку наповнювати свою колекцію франківець взявся незвичними хвойними деревами. Рідкісні сосни висаджував спочатку на ділянці в батьків у селі, а згодом — вже й за парканом. Назбирав близько пів сотні мовчазних велетнів з Каліфорнії, Японії та зі всього світу. А років 15 тому з легкої руки друга свого товариша в його житті з’явилась нова пристрасть.
«Люди, які люблять хвойні рослини, всі наче на них трохи «поведені», — жартує колекціонер, — ми зустрічаємось, щось обговорюємо. І ось один із друзів, німець, якось привіз величезну, гігантську шишку сосни Култера, яка важила десь два з половиною кілограми. Я, коли взяв її до рук, повірити не міг, що природа може таке створити, думав, що це якась штучна річ. А коли побачив інші, зрозумів: теж хочу таку в колекцію. Вони настільки красиві, елегантні й загалом їх є 123 види — так багато і така, здавалося б, недосяжна ціль, але я твердо вирішив: буду мати плоди всіх сосен світу».
Мінімузей ботанічних див у… звичайнісінькій шафі
Шишка вагою у понад два кілограми і завдовжки, як людська рука, чи та, що зовні схожа на ніжну троянду, — сьогодні в колекції Ярослава близько трьох десятків рідкісних експонатів. Усі вони різняться за формою, розміром, кольором і структурою, а ще — власною історією і походженням.
«У мене є найдовша шишка сосни Ламберта, вона росте в Каліфорнії. Ці плоди можуть сягати до 65 сантиметрів, хоч моя маленька — сантиметрів 30 має. Якщо говорити про форми, не схожі на класичні, то є шишки казуарини — маленькі круглі або овальні кульки, які нагадують намистинки з шипами. Вона родом з Австралії, більше нагадує хвощ. Ну і про кедрові горішки ви, мабуть, чули? От її плоди і схожі чимось на троянду, як і сосни італійської — чимось нагадують квіти. Але найкрутіший мій скарб — це, звісно, шишка сосни Култера. Вони виростають вагою до трьох кілограмів, моя має 2 кілограми і 220 грамів. Але після нашої перемоги я обов’язково поїду в Каліфорнію, ходитиму тамтешніми національними парками, знайду і привезу собі більшу!».
Зберігати таку колекцію, розповідає чоловік, нескладно — шишки не потребують ані особливого догляду, ані підготовки. Хтось, після того, як висушить їх, покриває лаком, щоб набули ще кращого вигляду. Але не Ярослав, каже, любить природність. А ось «оселив» свої ботанічні дива у звичайнісінькій шафі і жартома зізнається, що вони для нього, як кільце — головний артефакт у легендарній трилогії Толкіна:
«Моє золотко (сміється), тому стараюся їх зайвий раз не чіпати і не люблю, щоб хтось їх брав до рук. Деколи їх оглядаю, дивлюся собі, милуюся, але здебільшого вони собі просто там стоять. Це моя шафа, де я «орендував» собі таку діляночку й акуратно складаю туди шишки. Поки що, бо маю одну мрію: у Німеччині в одному цікавому музеї бачив такий величезний двометровий стенд, який має простір для того, щоб приклеїти туди шишки. Ви лише уявіть: це як картина, на якій оригінальні ці плоди, під ними надписи і скло гарненьке, щоб пилюка туди не налітала, а завершує все величезна гарна рамка».
Поїхати за кордон за новими артефактами Ярослав поки що не може, бо всі розуміють: в країні війна. Утім, є дівчата-доброзичливиці, які радо допомагають поповнювати колекцію, коли їдуть десь подорожувати і шукають якийсь національний парк чи ботанічний сад та привозять нові цікаві шишки.Мовчазна велич дерев
Поповнюється сьогодні не лише колекція хвойних плодів, а й самих дерев. Ярослав зізнається, що робить це не лише для себе, але й для інших людей. Бо вже декілька років відповідає за вічнозелену красу не тільки у власному саду, але й у міському парку відпочинку в Івано-Франківську, де також висаджує унікальні рослини.
«Я ще коли робив свій ботанічний сад, то батьки сварилися зі мною, мовляв, люди будуть незадоволені. А я вирішив, що таки втілю там у життя свою мрію. І, можливо, через декілька поколінь хтось буде сюди приїжджати, екскурсії водити, захоплюватися й питати: «А звідки тут така рідкісна колекція взялася?». Може, потім якась дитина буде вчитися в школі, прийде туди, побачить ту шишку, захопиться ними так само, як я, стане якимось управлінцем в державі і захоче зробити «прикольну» Україну з «прикольними» парками національними, ботанічними садами, вулицями гарними, деревами — так, як у різних цивілізованих країнах. Чим більше красивого, чогось рідкісного, гарного буде в нас рости, тим більше будуть доброго робити для наступних поколінь. І це насправді дуже круто!».
Розмовляла Наталія Лозовик
