Нещодавно мені в роботу попав один цікавий проєкт. Мені запропонували до існуючої квартири спроєктувати додатково нове приміщення. Я зазвичай працюю з приміщенням цілком і не берусь проєктувати частинами. Але замовниця здалась дуже приємною і я мала «вільні руки» на кілька тижнів. Тож ми домовилися зустрітись.
У такій ситуації перед дизайнером постають кілька важливих моментів — і творчих, і конструктивних. Але основний виклик — як візуально вписати новий простір в існуючий стиль та колірну гаму, не втративши при цьому свого «почерку».
Існуюча квартира вразила мене багатством цікавих інженерних рішень, хоч вона облаштовувалась уже більше десяти років тому, і я вирішила, що цікаво спробувати виконати це завдання. Важливо розуміти: мої замовники придбали цю квартиру вже готовою. Вони обрали її, бо вона відповідала їхнім смакам, але все ж облаштовували її не вони.
У цій квартирі є багато ідей, які цікаві й актуальні у наші дні, а є речі, які хотілось би замінити. Це нагадало мені розмови про циклічність як у фешн-індустрії, так і у моїй професії. І я захотіла заглянути в минуле, порівняти з сучасними ідеями, тільки не для того, щоб критикувати, а для того, щоб порівняти.
Озираючись назад, 2000-ні можуть не здаватися десятиліттям великих дизайнерських інновацій. Усе було еклектичним, яскравим і часто занадто «гучним». Інтер`єри того часу хизувалися новинками технологій, а імітаціями текстур дизайнери намагались демонструвати статус. Це час спроб змішування стилів і «життя на показ».
Деякі елементи з того часу стійко закріпились і стали невід’ємними елементами в сучасних проєктах. Такі як вбудована техніка чи LED підсвітка. А про деякі дуже хочеться навіть не згадувати ))
У порівнянні з блискучими та глянцевими 2000-ми інтер’єри 2020-х це про тепло, тишу й свідомість. Якщо раніше — головне вражати, то тепер — підтримувати. В дизайні більше особистого, менше модного. Простір перетворився з «вітрини» на «прихисток». Що колись було на піку моди, сьогодні викликає ностальгічну усмішку або ж бажання зробити капітальний ремонт.
Кухня
Яскраві, кольорові глянцеві фасади змінились на теплі матові текстури: дерево, шпон чи глибокі насичені кольори.
Столи зі скляними стільницями і металевими опорами та обов’язкова барна стійка. Тепер центральну роль відіграє кухонний острів/півострів. Тут ергономіка, приховане зберігання і комфортне спілкування під час приготування їжі в колі сім’ї чи з друзями.
Ми вже не підсвічуємо все від стелі до фартуха. Тепер ми проєктуємо сценарії — локальне світло, заповнююче або інтимне, для затишної вечері.
Ванна кімната
Яскраві плитки зі стрічковим декором чи примітивна імітація малюнка мармуру, на щастя, вже майже не зустрічаються в сучасних інтер’єрах. Натомість уміле поєднання таких природних текстур, як камінь, мікроцемент чи тераццо можуть перетворити цей простір у справжню SPA-зону.
Джакузі з підсвіткою, хромовані аксесуари і кольорові рушники поступилися місцем легким лаконічним формам ванних, прозорим душовим без піддонів, аксесуарам природних форм та кольорів.
Вітальня
Моя улюблена зміна в цьому просторі — це зміщення акцентів! Якщо раніше центральним елементом у вітальні був телевізор, то зараз це зона відпочинку і спілкування. Все частіше клієнти затверджують мої планування, в яких усе обертається навколо великого обіднього столу або зони з секційними диванами і кавовим столиком, каміном чи бібліотекою.
Нейтральна світла палітра чи насичені глибокі кольори тепер замінили поширені тоді не зовсім природні відтінки «персика», «оливки», «стиглої груші»… ))
У цьому просторі тепер фокус на затишок і спокій, а не на шоу.
Спальня
Мені, на щастя, вже не довелось проєктувати спальні з масивними дзеркальними комодами для десятків косметичних баночок, ліжок з масивним дерев’яним узголів’ям і штор із ламбрекенами. На початку своєї кар’єри я кілька раз малювала складні гіпсокартонні стелі, але це тривало недовго )). У сучасних проєктах це територія спокою, лаконічності й максимальної візуальної тиші. М’яка обшивка меблів, максимально приховане зберігання, легкі однотонні тканини та акцент на світло: затишна прихована підсвітка, бра, торшери і декоративні ліхтарики.
Зараз, у 2020-х, ми прагнемо проєктувати простори, які «про комфорт, усвідомленість і наближення до природи». На тлі пандемії та глобальних викликів це стало часом повернення до себе. Люди шукають затишку, особистого простору та емоційного комфорту.
У 2000-х інтер’єр мав бути яскравим, показним, дорогим на вигляд. А тепер він має бути живим, чесним і теплим.
