Квіти на щастя. Історія та символіка весільного букета: від джерел до сучасних традицій

Весільний букет — це важливий атрибут весілля, набагато старіший, ніж могло б здаватися, на перший погляд. Вважається, що звичай, який наказує нареченій тримати в руках квіти, з’явився багато століть тому, ще до нашої ери. Але тоді рослини в оздобленні нареченої носили більш утилітарний характер: люди вірили в магічні властивості рослин і застосовували їх у весільних ритуалах. Наприклад, у стародавніх греків, римлян і кельтів наречена повинна була надягати на шию намисто із запашних трав, щоб захистити себе від будь-якої нечисті. У середньовічній Європі нареченій взагалі наказували весь день носити пучки часнику та цибулі. Різкі запахи спецій були покликані відігнати від беззахисної нареченої злих духів. У Греції, крім намиста, дівчині, яка збиралася вийти заміж, у зачіску замість стрічок вплітали дикий плющ — він символізував вічне кохання. Іспанські весілля не обходилися без гілочок цитрусових дерев — вони обіцяли молодим довге та щасливе життя.

Але саме букет в руках у нареченої з’явився лише в XIX столітті в Англії. На весіллі королеви Вікторії та принца Альберта вперше у нареченої в руках були живі квіти, серед яких переважали нагідки, або календула (згідно з інформацією з Вікіпедії  наукова назва calendula походить від лат. calendae — щось, що, здавалося б, триває вічно, цим хотіли підкреслити тривалий період цвітіння рослини). Королева Вікторія задала тренд, який відразу ж був підхоплений всією Європою.

З того часу весільний букет став важливим атрибутом образу будь-якої нареченої, а самі квіти набули символічного значення. Вони все частіше ставали посланнями. Кожна квітка символізувала щось своє: любов, пристрасть, ніжність, відданість, сором’язливість або прихильність. Консервативні англійці дотримуються традицій весільного букета й досі. Сьогодні наречені простого походження йдуть до вівтаря з букетом фіалки триколірної або незабудок, якщо ж дівчина — представниця аристократії, то до незабудок їй належить додати миртову гілочку (за заповітом тієї ж Вікторії).

Звичай кидати щось подругам через плече згадується ще в середньовічному літописі. Однак у ті часи сенс цієї традиції відрізнявся від значення, яке їй надають сьогодні. Будь-який елемент весільного декору просто вважався талісманом, що приносить щастя. Наприклад, дівчина, яка схопила прикрасу або стрічку з вбрання нареченої, могла сміливо розраховувати на велику взаємну любов (але про терміни виконання цього пророцтва звичай не повідомляв). Представницям прекрасної статі така розмитість часових рамок не заважала — в минулі часи наприкінці свята, коли гості були вже досить п’яні, сукню нареченої буквально розривали на шматки. До речі, француженки, які завжди відрізнялися практичністю, вважали більш розумнішим пришивати квіти до сукні на живу нитку — так їх можна було витягнути без особливих зусиль, а сукня залишалася цілою. Через деякий час цей звичай перетворився на традицію кидати весільний букет. У деяких європейських країнах щасливі молодята кидали незаміжнім дівчатам ювелірні прикраси — намиста, кулони або навіть кольє, однак ті ж самі економні француженки швидко зрозуміли, що таким чином недовго й збанкрутувати (і зупинилися на букетах).

Що стосується сучасних традицій, то тут звичай кидати букет за спину виник в основному завдяки американським романтичним фільмам. Погодьтеся, сцена, в якій щаслива наречена, повернувшись спиною до натовпу подруг, навмання кидає в їх бік весільний букет, виглядає неймовірно красиво.

Звичайно, за всю історію свого існування традиційний весільний букет багато разів змінював свій зовнішній вигляд. В епоху класицизму в моді були ручні портбукети (з фр. porte-bouquet). Квіти вставляли в паперову чи картонну воронку, обтягнуту шовковою або атласною тканиною, гіпюром або мереживом. Іноді воронку для букета робили навіть з порцеляни чи з тонкого срібла. У такій «вазі» букет виглядав як справжній витвір мистецтва. На щастя, в ті часи букет за спину нареченої ще не кидали.

На початку XX століття в моду увійшли строгі довгі букети. Їх складали з квітів з довгими стеблами. Головною прикрасою такого букета був елегантний бант.

У наш час найпопулярнішим видом весільного букета є бідермейєр. Цей стиль складання букета виник у XIX столітті в Німеччині. Квіти збирають таким чином, що готова композиція за формою нагадує кулю, а стебла щільно скріплюють, щоб нареченій було зручно тримати їх в руках. Весільний букет оформляють мереживом і стрічками, які за кольором і фактурою повинні поєднуватися з сукнею нареченої.

Весілля — подія хвилююча, і зовсім не дивно, що вона оточена великою кількістю прикмет і вірувань. Звичайно, не в усі з них варто вірити, але на деякі ознаки, які, за легендою, обіцяють щастя і довге спільне життя, можна звернути увагу. Наприклад, весільний букет наречена повинна отримати з рук нареченого після того, як відбувся викуп. Саме в момент передачі букета щасливий майбутній чоловік може поцілувати свою кохану. Щоб щастя не розчинилося в повітрі, наречена не повинна випускати з рук букет, подарований нареченим. Вважається допустимим на деякий час передати його матері або поставити перед собою на святковий стіл. У західній традиції весільний букет може потримати подружка нареченої. Якщо ви все-таки боїтеся випустити букет, а разом з ним і щастя з рук, то на весільну сукню можна пришити петельку — кріплення для квітів. Це, до речі, досить поширена практика для особливо забобонних наречених.

При виборі весільного букета в першу чергу потрібно орієнтуватися на модель і тканину вашої сукні. Розкішна сукня, багато прикрашена, розшита бісером або блискучими нитками, вимагає чистоти і скромності аксесуарів. Інакше кажучи — без надмірностей. І навпаки, скромна сукня може органічно поєднуватися навіть з екстравагантним букетом, прикрашеним стрічками або навіть кристалами. Варто подбати також про форму букета. Для цього можна звернутися до флориста — фахівець детально розповість вам про можливі варіанти. Їх безліч: круглий, каскадний, букет-сфера, на портбукетниці або на своїх стеблах і так далі.

До речі, в сучасному світі, де традиції не завжди відіграють головну роль, букет може замінити браслет з квітів або вінок. Можна навіть обмежитися кольорами, вплетеними в зачіску, — одна з грецьких традицій. У цьому випадку найкраще підійдуть такі квіти, як фрезія, гарденія або троянда.

Не забудьте і про декорування стебел — у найважливіший день все має бути ідеально. Часто флористи щільно пов’язують їх стрічками або тканиною, яка відповідає колірній гамі всієї весільної історії. Будьте уважні: переконайтеся, що ручка не виглядає занадто довгою або непропорційною. Це завжди впадає у вічі, псує загальну картину і погано виглядає на фотографіях.

Вибір букета може бути пов’язаний з історією пари, її першою зустріччю чи спільними мріями. Це маленький, але дуже важливий акцент, що підкреслює індивідуальність кожної пари. Це символ вашої любові.

Нехай кожна квітка у вашому букеті стане символом квітучого й щасливого подружнього життя!

Альона Kolibri