Сучасна, елегантна, впевнена у своїх рішеннях і надзвичайно відкрита у спілкуванні. Колись вона прийшла у стіни тоді ще Прикарпатського університету студенткою, а сьогодні — перша жінка за всю історію КНУВС, яка очолила його. І це, переконує Валентина ЯКУБІВ, не лише про силу, але й про величезну відповідальність. Про сучасних студентів, натхнення і те, що робить її щасливою, — читайте у бліц-інтерв’ю журналу «LIKE».
Як би Ви описали свій день одним словом?
Динамічний. Щодня багато людей, нових подій, ідей та рішень. І все постійно змінюється.
Ваш ранок завжди починається з…
З подяки Богу за те, що Він є, і склянки теплої води, бо це здорово.
Момент у роботі, який приносить найбільше задоволення?
Коли досягаю результатів. Особливо якщо це було непросте рішення чи складний процес. І коли бачу радість людей, які є в команді й долучилися до справи.
Що для Вас означає університет?
Це простір можливостей. Місце натхнення, де всі учасники освітнього процесу — студенти, викладачі та працівники — можуть себе реалізувати. Університет дав таку можливість і мені — зрости від студента до ректора.
Бути ректоркою — це більше про силу чи відповідальність?
Однозначно про відповідальність. Але для того, щоб її нести, потрібна сила.
Чим дивують сучасні студенти?
Відкритістю до всього нового, креативністю й відчуттям свободи. Попри те, що ми живемо в час війни, вони просто випромінюють це відчуття, живуть без рамок і цим мотивують навіть мене бути гнучкішою й виходити за межі, які ми будуємо у свій голові.
«Покоління Z» — виклик чи натхнення?
Так, вони не прості, але для мене це – натхнення. Бо їхня відкритість і сміливість вселяють віру, надію в краще майбутнє й спонукають створювати його вже сьогодні.
Яким бачите КНУВС через 10 років?
Дуже хотіла б, щоб Карпатський національний університет став дослідницьким і прогромадським. Аби він допомагав змінювати світ на краще навколо себе. Щоб це був простір можливостей для реалізації студентів, викладачів і всіх, хто прагне змін у нашому регіоні та в країні.
Коли востаннє робили щось вперше і без плану?
Чесно кажучи, не пам’ятаю такого моменту. Я дуже організована людина і протягом останніх, як мінімум, 10 років у мене немає ні дня без чіткого плану. Навіть вихідні чи відпочинок завжди сплановані.
Фраза або думка, яка мотивує?
Немає нічого неможливого, якщо ти в це віриш і докладаєш максимум зусиль, щоб досягнути.
Одне правило, якого завжди дотримуєтесь у житті?
Насправді таких правил кілька і всі вони важливі: чітка організація дня, завжди залишатися людиною й бути в гармонії з собою.
Хто для Вас є опорою?
Перш за все — сім’я. Це люди, які мене розуміють, підтримують і створюють надійний тил. Ті, заради кого я живу. Друга опора — це команда. Ті люди, які допомагають ставити ще вищі цілі й їх досягати. Я — командний гравець і переконана, що тільки завдяки цьому велика організація може досягнути успіху.
Найцінніше, чого навчились у стосунках?
Що довіра та підтримка набагато важливіші, ніж гарне слово.
Що у Вас викликає щиру усмішку?
Діти, їхні усмішки та досягнення, бо вони щирі. А ще — все справжнє, що є навколо: світанки і захід сонця. Я дуже люблю такі явища.
А що може розчулити?
Мабуть, турбота людей, коли вони допомагають одне одному, сприяють у розв’язанні проблем і підтримують у складні моменти.
Ваш «рецепт» перезавантаження?
Для мене перезавантаження — це природа. Намагаюся виділяти собі на вихідних хоча б дві години для прогулянок. Це може бути маленька мандрівка в гори, ліс чи просто на нашу Бистрицю. Люблю збирати гриби або просто побути наодинці з думками, відчуваючи тишу і гармонію.
Чи є у Вас улюблене місце у Франківську, де можна побути собою?
Так, наш парк імені Тараса Шевченка. Це сильна сторона нашого університету (усміхається). Навіть на обідній перерві завжди можна насолодитися його красою, побачити, як змінюються пори року, кольори листя, цвітіння квітів і дерев. Це моє улюблене місце.
Ідеальний вихідний — це …
Час, коли я можу побути з сім’єю. В теплому, затишному будиночку з книжкою. З розмовами про дуже важливі речі в житті зі своїми дітками.
Яка з прочитаних книг Вас особливо зачепила?
«За кермом свого життя» Джона Ґордона. Дуже цікава книга про стратегічні пріоритети, як ми живемо в цей складний час змін. І про те, як важливо в погоні за цілями, завданнями, за успіхом не втратити те найважливіше, що є у нас в житті, — людяність, сім’ю та гармонію.
Що в одязі для Вас головне: комфорт, елегантність чи деталі?
Однозначно комфорт. Але, звичайно, не втрачаючи елегантності. Якщо говорити про стиль, то я обираю класичний бізнес кежуал.
То в чому почуваєтесь «на всі сто»?
Напевно, все-таки в діловому костюмі. Строгий костюм — це моє.
Ви раціональна покупчиня чи шопоголік?
Раціональна. Не дозволяю собі робити спонтанних покупок. Навіть якщо річ мені неймовірно сподобалася, то завжди собі кажу: «З цим треба «переночувати». Якщо зранку бажання таки не минуло, — купую. Це фінансова грамотність.
Що б Ви сказали собі 20-річній?
Це, мабуть, найскладніше питання. Сказала б, не боятися масштабно мріяти, не задовольнятися наполовину наповненої посудини, використовувати всі можливості, які з’являються, прагнути більшого і сміливо досягати його.
Успіх для Вас — це посада, визнання чи гармонія з собою?
Гармонія з собою. Посада — це відповідальність, а марнославство взагалі — гріх. Тільки в гармонії можна отримувати задоволення від того, що ти робиш, і говорити про успіх.
А щастя — це…?
До 2022 року щастя я бачила у досягненні мрій та в подорожах. Це були радісні миттєвості. Сьогодні, в час війни, щастя — це прості речі: коли навколо все спокійно, всі здорові, ти з радістю зранку прокидаєшся, бачиш своїх рідних, спілкуєшся з ними, йдеш на роботу і повертаєшся додому. Бо розуміючи, що люди на сході живуть у багато гірших умовах, багато хто втрачає рідних, гинуть наші захисники, чогось більшого, ніж просто нормального, спокійного життя, знаєте, навіть незручно бажати. І насправді таке переосмислення навіть на користь. Бо життя йде дуже швидко й очікувати чогось великого немає сенсу. Треба радіти сьогодні.
Розмовляла Наталія ЛОЗОВИК
