Депресія, стрес, залежності, втрата бажань — теми, про які часто мовчать, хоча вони торкаються майже кожного. Як сучасна психотерапія та наркологія допомагають повернути собі життя, пояснює психологиня, сексологиня, психіатриня й фахівчиня наркологічного центру «Алкомедфранк» в Івано-Франківську Марія ЧЕРНОПИСЬКА.
Ви поєднуєте одразу три напрями: наркологію, сексологію й психологію. Як це працює у практиці?
Це дозволяє бачити людину цілісно — її емоційний, поведінковий і фізичний стан. Тоді розумієш не лише симптом, а й справжню причину. Я працюю з депресією, тривожними та біполярними розладами, ПТСР, різними видами залежностей: від алкоголю, ігор, інтернету чи сексу, а також із сексологічними труднощами: зниження лібідо, аноргазмія, тобто відсутність оргазму, еректильна дисфункція, проблеми у стосунках. Підтримую пацієнтів і під час реабілітації. Моє завдання — допомогти людині жити без залежностей, у гармонії з собою та внутрішньою свободою.
Чи справді сьогодні побільшало депресивних розладів?
Так. Люди живуть у постійному стресі — війна, невизначеність, емоційне виснаження. Часто виникає «повзуча депресія»: ніби тримаєшся, але всередині вже немає сил. Якщо пригніченість, втома чи безсоння тривають понад два тижні й заважають жити, — це вже сигнал звернутися до фахівця.
Чому люди бояться антидепресантів?
Через міфи. Сучасні препарати не викликають залежності, не змінюють особистість, а допомагають мозку відновити баланс. Депресія — не слабкість, а медичний стан, як гіпертонія чи діабет. Антидепресанти знімають тривогу, апатію, нав’язливі думки, створюючи простір для психотерапії. Головне — щоб лікування контролював фахівець, бо доза й тривалість завжди індивідуальні.
Часто кажуть, що алкоголь — «найкращий антидепресант». Це хибно?
Абсолютно. Алкоголь — депресант. Спершу він ніби розслабляє, але потім знижує рівень серотоніну й дофаміну — і настрій падає ще нижче. Так формується замкнуте коло: випив — полегшало — стало гірше — знову випив. Алкоголь не лікує депресію, а лише поглиблює її. Вихід — звернення до спеціаліста й психосоціальна підтримка, а не чарка.
Як працюєте з людьми, які мають залежність і не визнають її?
Ми підходимо комплексно. Залежність — це не тільки про речовину, а й про біль, емоції, спосіб життя. В Івано-Франківську проводимо діагностику, психотерапію, за потреби — медичну допомогу чи детоксикацію від алкоголю. Велике значення має психосоціальна реабілітація — відновлення навичок спілкування, самооцінки, працездатності. Часто починаємо з родини, навчаємо близьких правильно реагувати, знімаємо співзалежність. Найважливіше — створити безпечний простір, де можна чесно сказати: «Мені вже не добре. Я хочу змін». Саме з цього починається одужання.
Чи впливають стрес або залежності на лібідо?
Безумовно. Сексуальність пов’язана з психоемоційним станом. Коли ми виснажені, тіло переходить у «режим виживання» й вимикає бажання. Підвищений кортизол знижує рівень тестостерону та естрогенів, тому зникає потяг, з’являються труднощі з ерекцією чи оргазмом. Алкоголь лише погіршує ситуацію. Важливо не шукати «стимулятор», а зрозуміти, що стоїть за втратою бажання, і відновити баланс — фізичний та емоційний.Коли варто звернутися до сексологині?Коли сексуальні труднощі заважають самооцінці або стосункам. Сексологиня допомагає з’ясувати причини, пропрацювати страхи, навчитися говорити про бажання без сорому, повернути емоційну й фізичну близькість. Особливо це важливо, якщо проблеми виникли на тлі стресу, депресії чи залежностей.
Що сказали б тим, хто відчуває, що не справляється, але боїться просити про допомогу?
Страх — це нормально. Ми часто чекаємо, що «якось мине», але депресія або тривога не зникають самі, а забирають сили діяти. Перший крок простіший, ніж здається: подзвонити психологу чи лікарю й записатися на консультацію. Це не про слабкість, а про турботу про себе. Не варто чекати, поки стане гірше, адже допомога поруч, треба лише дозволити собі прийняти її.
Ви згадували, що багато навчаєтесь. Чому це важливо у Вашій професії?
Я не сиджу на місці — постійно вчуся, відвідую тренінги, супервізії, підвищую кваліфікацію. У психотерапії й наркології знання швидко оновлюються, і, щоб допомагати іншим, треба розвиватися самій. Це мотивує мене й надихає пацієнтів: зміни можливі, якщо не зупинятися. Психічне здоров’я — не розкіш, а базова умова життя.Професійна допомога, психосоціальна реабілітація та готовність навчатися — три кроки, що ведуть до гармонії з собою.
тел.: (050) 911 26 94
реклама
