Сьогодні вона живе між Вигодою та Києвом, постійно в дорозі. Але де б не була alyona alyona, її голос завжди звучить про важливе. Про реальність без фільтрів, про силу та вразливість. В ексклюзивному інтерв’ю Like alyona alyona розповіла про переїзд до коханого на Франківщину, чи завжди було легко транслювати впевненість та що робити з російськими треками в українських чартах.
У Ваших треках багато щирості й соціальних тем. Чи є пісня, яку було найважче писати емоційно? Чому?
Одна з найважчих емоційних пісень — «Сумно так». Тому що в кліпі до цієї пісні у головній роли знялася Настя Лугова, яка стала жертвою насильства в потязі. Саму пісню я писала задовго до цього. Вона про те, що світ тебе дуже сильно ранить, але ти не можеш стати такою самою жорсткою до цього світу. Тобі боляче, образливо і ти через це сумуєш. Це одна з пісень, яку важко було писати. І також у мене є пісня «Сумно», вона ще не вийшла, я її презентувала в турі. Вона так само важко писалась. Напевно, всі пісні про сум пишуться важко.
Також у піснях транслюєте впевненість. Чи завжди це було легко для Вас?
Абсолютно ні. На початку, коли я ще не була відома, впевненість, яку я вкладала в треки, була візуальною. Тобто я її візуалізувала, не будучи такою впевненою, я уявляла, що я вся така ефектна, класна. А потім це все реалізувалося наживо. Я б сказала, що думки матеріальні.
Ви це про силу. Чи дозволяєте собі бути слабкою, є такі моменти?
Є такі моменти, постійно. Це нормально, тому що ми прийшли в цей світ у балансі та в тотальній гармонії. Інь-Ян — його рівно 50 на 50. Відповідно це і про силу, і про слабкість. Є моменти, де я маю бути сильною та витривалою, а є моменти, де я просто бачу щось і плачу відразу, а не несу це додому.
Хейт. Як реагуєте чи вже не реагуєте?
Я не можу на це не реагувати. Я людина емпатична. Якщо це хейт такий, типу «ти гівно», то я не реагую. А якщо це щось несправедливе, нечесне, наклеп якийсь, то, звичайно, я не можу пройти мимо.
Що Вас захоплює в новій українській музиці, в нових виконавцях?
В новій сучасній українській музиці мене дуже захоплює її різноманіття, різножанровість та змістова інтелектуальна складова. Я рада, що зараз на просторах українського інтернету можна знайти музику на будь-який смак, будь-якого жанру. Шкода, що трошечки треба ще шукати, але вона насправді є.
Бути публічною особою в Україні — це?
Бути публічною особою в Україні — це нести відповідальність за будь-які свої публічні прояви, але при цьому бути справжньою живою людиною, а не вилизаною картинкою в інстаграмі. Це не виправдовувати чиїсь очікування, когось розчаровувати, когось засмучувати, але бути собою. Бути чесною, справедливою, щирою та справжньою.
В українських чартах знову в топах російські треки. На Ваш погляд, як з цим боротись, як це змінювати?
Як на мене, на державному рівні має відбуватися робота з людьми та дітьми, слід проводити якісь освітні заходи, які будуть цікаві їм та зроблені на доступній для них мові. Тоді у нас не буде російської мови в топах та відео, де молодь «бухає» і слухає російську музику. Нашою молоддю ніхто не цікавиться, тобто всі готові їх сварити, але ніхто не готовий щось для них робити, якось їх просвітлювати. Всі кажуть, що це відповідальність батьків, але інколи у батьків немає ресурсу. Зараз у сучасному світі основна нагальна проблема тих самих батьків — годувати цих дітей, одягати їх, закривати базові потреби.
Чому українським артистам важливо їздити в тури за кордон?
Перш за все важливо нести українську культуру скрізь, де можна. На такі концерти також можуть прийти місцеві жителі та щось дізнатися про вас як артиста, про те, що відбувається в Україні, побачити, як реагують на це українці, й серце обов’язково наповниться співчуттям та емпатією. По-друге, це можливість залучити якісь додаткові кошти, такі як донати, роблячи аукціони, й привозити людям за кордоном якісь трофеї, прапори розписані, цікаві творчі речі. По-третє, це можливість утримувати свою команду й платити податки, що зараз також сприяє в тому числі фронту.
Що Вас заряджає?
Мене заряджає інколи спілкування з людьми інколи навпаки, — самотність. В будь-якому випадку природа, робота на клумбі, якісь мої хобі й справи, якими я люблю займатися, навіть мої домашні прибирання.
У 2023-му Ви переїхали до коханого на Франківщину у Вигоду. Як Вам тут? Що подобається?
Мені подобається, що це селище, не мегаполіс. Воно маленьке, зі щирими, справжніми, дуже душевними людьми. З гарним повітрям та гарними краєвидами. Місце, де я щаслива, де є моя кохана людина.
Як змінилося з переїздом Ваше життя в ритмі, в самій собі, чи відобразилось це на музиці?
Я живу не тільки у Вигоді. Я приїжджаю до Києва, коли багато роботи, працюю. Коли зʼявляється вільний час, то проводжу його у Вигоді. Життя не сильно змінилося, я все одно постійно в дорозі, живу на торбах. Зараз я тільки на шляху до того, щоб це життя дійсно змінилося в ту сторону, як я хочу.
Що для Вас дім?
Дім для мене — це те місце, де я є тут і тепер. Це може бути автомобіль, це може бути готельний номер, це може бути купе потяга, це батьківський дім в Баришівці, Володін дім у Вигоді, моє житло в Києві. Мій дім там, де є я.
Розмовляла Ірина Стефанюк
